Вокальний ансамбль «Зоряниця» привітав незрячих з Різдвяними та Новорічними святами

Вокальний ансамбль «Зоряниця»

Вокальний ансамбль «Зоряниця» привітав незрячих з Різдвяними та Новорічними святами 28 грудня 2023 року в приміщені Київської територіальної первинної організації №4 Українського товариства сліпих.

Київська ТПО №4 УТОС до Різдвяних та Новорічних свят видала продуктові набори

19 грудня 2023 року до Різдвяних та Новорічних свят члени Київської територіальної первинної організації №4 Українського товариства сліпих отримали продуктові набори.

До Міжнародного дня осіб з інвалідністю у Київській ТПО №4 УТОС відбувся концерт

5 грудня 2023 року з нагоди Міжнародного дня осіб з інвалідністю у Київській територіальній первинній організації №4 Українського товариства сліпих відбувся концерт. Своїми патріотичними та ліричним піснями радували присутніх Петро Мазур та Віктор Нечитайло.

Присутні отримали продуктові набори завдяки допомозі Свято-Ольгінськоі церкви.

Заходи до Міжнародного дня незрячих пройшли у Київській ТПО №4 УТОС

15 листопада 2023 року актив, члени Київської територіальної первинної організації №4 Українського товариства сліпих та волонтери взяли участь у круглому столі на тему: «Цукровий діабет та шляхи боротьби з ним». Щиро вдячні учасникам заходу!

Творчими силами талановитого колективу Київської ТПО №4 УТОС проведений концерт «В єдності наша сила!» Бажаємо успіхів Надії Бойко та Миколі Пушко.

Присутні отримали продуктові набори.

Київська ТПО №4 УТОС провела захід до Міжнародного дня білої тростини

З нагоди Міжнародного дня білої тростини 19 жовтня 2023 року в приміщені Київської ТПО №4 УТОС відбулась зустріч незрячих активістів на якій обговорювались актуальні проблеми людей з порушеннями зору та шукали шляхи їх вирішення.

Учасникам заходу були видані продуктові набори.

Перед учасниками заходу виступив Вокальний ансамбль «Зоряниця»

Вокальний ансамбль «Зоряниця» виступив перед незрячими

День білої тростини у музеї Тараса Шевченка

Увесь цивілізований світ 15 жовтня відзначає Міжнародний день білої тростини.

Історія виникнення білої тростини починається у 20-х роках минулого століття. Професійний фотограф із Бристоля (Британія) Джеймс Бігс у результаті нещасного випадку повністю втратив зір і не мав змоги самостійно пересуватися. Тоді він взяв у руки звичайну тростину і спробував за допомогою неї ходити вулицями міста, але швидко зрозумів, що це вкрай небезпечно: його постійно штовхали зустрічні перехожі. Його навіть мало не збив автомобіль через те, що він не виділявся з натовпу. Тоді незрячий англієць вирішив пофарбувати тростину в білий колір, аби її було видно здалеку і всі розуміли, що йде незряча людина.

З того часу біла тростина стала символом сліпоти й незалежного та самостійного пересування незрячої людини у просторі. За допомогою білої тростини люди з порушеннями зору можуть самостійно відвідувати потрібні їм місця: крамниці, медичні установи та навчальні й культурні заклади, ходити на роботу й навіть мандрувати. Цьогоріч 15 жовтня Біла тростина зібрала незрячих дорослих і дітей на цікавий захід «Доступний культурний простір для незрячих або Поезія на дотик».

Об’єднана редакція періодичних видань Українського товариства сліпих «Заклик» та Республіканський будинок звукозапису і друку Українського товариства сліпих разом із Літературно-меморіальним будинком-музеєм Тараса Шевченка запросили до приміщення музею учасників заходу, серед яких були присутні Уповноважена Київської міської ради з прав осіб з інвалідністю Леся Петрівська, учні Київської спеціальної школи № 5 ім. Я. П. Батюка для незрячих дітей, працівники редакції «Заклик» і РБЗіД УТОС і члени Київської територіальної первинної організації №4 Українського товариства сліпих. Під час заходу з вітальним словом виступили Леся Петрівська та головний редактор редакції «Заклик» Наталія Щербань. Про проблеми доступності міської інфраструктури для незрячих киян розповів у своєму виступі президент Всеукраїнської громадської організації людей з інвалідністю по зору «Генерація успішної дії» Геннадій Євсев’єв. Він зокрема зазначив, що тактильні направляючі плитки в місті вкладаються не завжди правильно і що транспорт, який має озвучку, не завжди її вмикає, що ускладнює самостійне пересування людей із порушеннями зору столицею. На жаль, залишається актуальною проблема покинутих велосипедів і самокатів, а також паркування автомобілів на тротуарі, що заважає пересуватися не лише незрячій людині, але навіть і зрячій.

Радо й гостинно всіх присутніх вітали завідувачка музею Галина Мрозек та старший науковий співробітник музею Оксана Какадій-Нагорна. У своїй щирій промові вони згадали великого Кобзаря, та розповіли, що його життя і творчість також були пов’язані з незрячими людьми. Адже молодша сестра Тараса Шевченка Марія народилася незрячою, і поет постійно піклувався про неї, а у своїх поемах не раз згадував сліпих кобзарів, які у своїх думах оспівували страждання нашого народу. Також пані Оксана наголосила на тому, що їхній музей завжди доступний і відкритий для кожного відвідувача, і, звісно ж, для людей із інвалідністю.

Колективна фотографія з заходу

Офіційна частина поступово перетворилася на справжнє мистецьке свято. Перед присутніми щиро і проникливо заспівав під гітару й зачитав вірші Тараса Шевченка незрячий історик, колишній вихованець Київської спеціальної школи № 5 для незрячих дітей Владислав Цимбал.

Неабиякі творчі здібності продемонстрували юні учасники заходу. Яскраво та активно виступили учні спецшколи для незрячих дітей Козлова Софія (5-А), Туровський Арсен (5-А), Кожухівський Володимир (10-Б), Ільченко Олександр (10-Б) та Кошла Богдан (8-А). Вони грали на гітарі та фортепіано, співали пісні й читали вірші.

Цікаву програму для всіх учасників заходу підготували працівники музею. Вони провели конкурс із мішечками, які були наповнені різними крупами та травами. Мішечки підносили по черзі кожному незрячому учаснику, який мав відгадати, що знаходиться в ньому. Також для всіх охочих були проведені індивідуальні екскурсії, під час яких можна було познайомитися зі старовинними експонатами на дотик. А справжнім дивом музейного саду є 200-літня шовковиця, плоди з якої куштував і любив Тарас Григорович Шевченко. Цікаво, що й донині дерево дарує нам свої соковиті ягоди.

Колективна фотографія з заходу

На жаль, час швидко сплинув. Зустріч була настільки теплою та цікавою, що учасники не хотіли розходитись. Ще одна приємність чекала на них. Працівники музею почастували всіх смаколиками та запросили частіше відвідувати музей і не забувати поезію великого Кобзаря, чиє слово донині є зброєю в боротьбі за волю нашого народу.

15 жовтня – Міжнародний день білої тростини

Зображена тростина з шароподібним наконечником та розміщено текст: «15 жовтня – Міжнародний день білої тростини».

Міжнародний день білої тростини – щорічний день обізнаності, що відзначається 15-го жовтня, аби звернути увагу на ситуацію з дотриманням прав незрячих людей.

285 мільйонів людей у всьому світі мають порушення зору: 39 мільйонів – незрячі, 246 млн мають значну ступінь зниження зору. 90% незрячих людей живуть в країнах з низьким рівнем доходу. В Україні точної офіційної статистики щодо кількості людей з порушеннями зору нема, за неофіційними даними – це приблизно 100 тисяч людей.

Для переважної більшості незрячих людей біла тростина є основним засобом, що забезпечує їм безпеку, можливість орієнтуватися та самостійно пересуватися в просторі, жити незалежним, активним і повноцінним життям. Як засіб визначення шляху палиця відома вже здавна. Та історія білої тростини як символу сліпоти бере свій початок лише з 1921 року.

Отож у Великій Британії, в місті Бристолі, жив молодий професійний фотограф на ім’я Джеймс Біггс, який забезпечував знімками три місцевих журнали. Однак через нещасний випадок він втратив зір. Джеймс був у відчаї. Але на своє щастя одного разу він зустрів осліплого солдата, який повернув йому віру в себе і допоміг розпочати нове життя. Одна з порад, яку дав Біггсу колишній воїн, була такою: «Розвивай свою самостійність. Якомога частіше виходь з дому сам. Чим більше виходитимеш із супроводжуючим, тим більше зіпсуєш нервів, коли доведеться йти самому». Джеймс прислухався до поради товариша по долі. Він почав самостійно виходити з дому зі своєю звичною тростинкою для прогулянок, але помітив: вона не гарантує йому цілковитої безпеки. Часом він і сам стає джерелом небезпеки для інших перехожих. Виявилося, що його палиця не завжди привертає до себе увагу і не помітна всім, особливо за похмурої англійської погоди. Тоді Джеймсові спало на думку пофарбувати тростину в білий колір, аби вона одразу привертала увагу оточуючих. Задум виявився вельми вдалим. Тоді Біггс порадив іншим незрячим зробити те ж саме.

Але незрячі Великої Британії мусили чекати ще 10 років, поки Ротаріанський клуб (поширена в країнах Заходу благодійницька організація) з місцевості Уестхем не подарував незрячим білі палички для вжитку при самостійному орієнтуванні. Завдяки пресі справа ця набула великого розголосу по всій країні. Радіо Бі-Бі-Сі виступило з пропозицією, аби всі незрячі були забезпечені подібними тростинками. З 1932 року Королівський національний інститут для сліпих, що започаткував свою діяльність ще 1868 року, розпочав офіційно впроваджувати білу тростинку серед незрячих.

У Франції, батьківщині Валентина Гаюї, засновника першої школи для сліпих, і Луї Брайля, винахідника рельєфно-крапкового шрифту, початок історії білої палички датується 1930 роком. Її хрещеною матір’ю була аристократка Гвіллі д’Ербемон, яка багато часу і власних коштів витрачала на допомогу сліпим. Маючи численні контакти з незрячими, вона помітила, що ті далеко не завжди сприймаються перехожими як незрячі, тому мають серйозні клопоти з самостійним пересуванням містом, а інколи й потребують сторонньої допомоги. І їй спало на думку, щоб незрячі користувалися білими паличками на кшталт жезлів, якими послуговуються поліцейські. Префект паризької поліції підтримав цю пропозицію. Пані д’Ербемон звернулася до однієї з найбільших газет, і з її допомогою вдалося розгорнути рух за впровадження білої палички у всій Франції. 7 лютого 1931 року на спеціальних урочистостях за участі воєнного міністра та міністрів освіти й охорони здоров’я вона вручила білі палички першому Президентові осліплих французьких ветеранів першої світової війни і представникові цивільних незрячих.

У Сполучених Штатах завдяки зусиллям деяких видатних діячів Національної федерації сліпих в 50-х, 60-х роках розгортається широка кампанія з роз’яснення проблем людей з інвалідністю серед американського суспільства, її наслідком було прийняття Конгресом рішення проголосити 15 жовтня Днем безпечної білої тростинки. Вперше цей день відзначався з ініціативи президента Ліндона Джонсона в 1964 році. В подальшому він був визнаний Міжнародним днем білої тростини загальним зібранням Міжнародної федерації сліпих (попередниці Всесвітньої спілки сліпих) 1969 року в Коломбо. У всесвітньому масштабі день відзначався наступного року. В 1992 році Всесвітня спілка сліпих виступила з ініціативою відзначати 15 жовтня як День білої тростини Об’єднаних Націй, але позитивного рішення досі немає. На четвертому загальному зібранні Європейської спілки сліпих у Польщі була прийнята ухвала, аби кожна національна організація добивалася офіційного визнання та підтримки від свого уряду Міжнародного дня білої тростини.

Зараз Міжнародний день білої тростини відзначається в багатьох країнах світу. Спілки сліпих намагаються цього дня разом зі зрячими проводити відповідні акції, спрямовані на посилення інтеграції незрячих у суспільство. Вони прагнуть в першу чергу зацікавити засоби масової інформації, громадську думку, привернути увагу центральних та місцевих владних структур до своїх проблем. Особливо широко відзначається цей день в країнах Західної Європи. У деяких європейських державах проблеми людей з інвалідністю по зору порушуються перед громадськістю і в листопадові дні, пов’язані з початком масового навчання сліпих Валентином Гаюї. У Фінляндії це другий тиждень листопада, в Чехії – 15 листопада.

В Україні День білої тростини мало відомий, хоча незрячим ще треба багато чого зробити для зміни суспільної свідомості і створення позитивного образу сліпої людини, особливо у свідомості працедавців та чиновників з владних структур. Існує також чимало проблем і потреб, про які належить постійно нагадувати суспільству.

 

Музично-літературна година «Ми разом, незламна Україна»

В Київській територіальній первинній організації №4 Українського товариства сліпих 6 вересня 2023 року відбулась музично-літературна година «Ми разом, незламна Україна». Перед членами організації виступили: Надія Бойко, Галина Назаріна, Марія Сидорчук та Надія Рогова.

До Дня Незалежності України провели захід і надали допомогу

В Київській територіальній первинній організації №4 Українського товариства сліпих до Дня Незалежності України провели музично-літературну годину «З Україною разом!».

Пушко Микола Петрович з гітарою
Пушко Микола Петрович з піснею «Ой, у лузі калина…».

До Дня Незалежності України членам організації роздали продуктові набори, надані УПЦ «Різдва Христового». Члени організації щиро вдячні УПЦ «Різдва Христового» за постійно надану допомогу у вигляді продуктових наборів. Особливо зараз коли особи з інвалідністю по зору, на жаль, залишаються без уваги з боку державної влади. Низький уклін тим, хто про нас турбується та дбайливо відноситься, розуміючи що сліпота – найтяжча вада здоров‘я людини!

Фотографії членів організації з продуктовими наборами

З нагоди 90-річчя УТОС Вокальний ансамбль «Зоряниця» виступив перед незрячими

В Київській ТПО №4 УТОС з нагоди 90-річчя УТОС 6 червня 2023 року відбувся святковий концерт в якому взяв участь Вокальний ансамбль «Зоряниця».

Вокальний ансамбль «Зоряниця»